Контрольний камбек Вікторії Ткачук: перемога українки на Bronze Continental Tour у Савоні

На узбережжі Лігурійського моря в місті Савона проходить один із найвідоміших легкоатлетичних мітингів Італії. Саме цей старт і прославив невелике місто поблизу французького кордону у світовій легкій атлетиці. 

На стадіоні Centro Polisportivo Giulio Ottolia один раз на рік проходить турнір Meeting Internazionale Città di Savona, що бере свій початок ще з 2000 року. Він пройшов шлях від локального італійського змагання до статусного етапу серії World Athletics Continental Tour.

У 2026 році Meeting Internazionale Città di Savona зробив ще один крок уперед. Тепер це вже не просто міжнародний «челенджер», а турнір категорії Bronze Continental Tour, що зібрав атлетів світового та європейського рівня.

Найбільше мітинг у Савоні відомий саме спринтерськими протистояннями. І це не випадково. Для доволі компактного стадіону результати тут стабільно залишаються на рівні топових європейських стартів: чоловіки регулярно вибігають з 10 секунд на стометрівці, а жінки на 100 метрів з бар’єрами — з 13 секунд.

Українське повернення на статусному старті

Традиційно сильними у Савоні є й дисципліни бар’єрного бігу, зокрема гонка на 400 метрів серед жінок. Саме тут, уже після підвищення статусу турніру, яскраво проявила себе українська бар’єристка Вікторія Ткачук.

Старт фінальної гонки на 400 метрів з/б (жінки)

Фіналістка Олімпійських ігор, яка фактично пропустила два сезони через серйозне пошкодження сухожилля, зробила повернення у велику легку атлетику. І цей камбек вийшов справді гучним.

Не пік форми, але хороший сигнал

Фінал у Савоні зібрав представниць європейського рівня 55-56 секунд, де найбільш статусною учасницею виглядала італійка Аліче Мураро. 

Вікторія в кар’єрі однозначно бігала швидше за всіх суперниць з італійської доріжки. Однак, враховуючи, що це початок сезону і спортсменка тривалий час боролася з травмою, легкої перемоги тут очікувати було складно. Та й загалом навряд чи сама атлетка ставила надто високі завдання на цей старт. Ймовірно, основний акцент був на перевірці готовності взагалі змагатися в подібних міжнародних турнірах.

Вікторія, першою сходить з бар'єра на фінішній прямій

Яке б завдання на старт не ставила команда спортсменки, Вікторії Ткачук на доріжці все вдалося. Атлетка подолала 400 метрів з/б за 55,42 с і здобула перемогу на турнірі. Це не є її максимумом — як було, наприклад, у 2021 році в Цюриху (53,76 с) — і навіть не рівень результатів у пікові сезони ( 54,2–54,7 с). Водночас це досить робочий час для першого старту сезону, ще й після періоду відновлення від травми.

Варто врахувати, що українка випередила Аліче Мураро на три десяті секунди (55,72 с), а бронзову призерку — польку Анну Гриц — на пів секунди (55,92 с). За вищого рівня конкуренції Ткачук, ймовірно, могла б показати й швидший час.

Спокійна реакція Ткачук на перемогу

В соціальних мережах Вікторія Ткачук досить стримано прокоментувала свою перемогу. У своєму дописі бар’єристка назвала вдалий виступ в Італії невеликим поверненням і подякувала вболівальникам. Подібна реакція радше вказує на усвідомлення спортсменкою поточного рівня готовності. Очікування щодо швидших результатів, ймовірно, зміщуються на наступні старти сезону.

Вікторія Ткачук виграє золото в Савоні на 400 м. з/б

Вікторія Ткачук — досвідчена, але вже не молода спортсменка. У листопаді їй виповнився 31 рік. Водночас для дистанції 400 метрів з бар’єрами це аж ніяк не пенсійний вік. У цій дисципліні чимало прикладів, коли атлетки після 30-32 років виходили на пізній пік і показували одні з найкращих результатів у кар’єрі.

В 31 рік і після травми — ще не кінець для 400 метрів з бар’єрами

Яскравий приклад запізнілого піку на цій дистанції — олімпійська чемпіонка, бар’єристка Даліла Мухаммад, розквіт якої припав уже на період після 29 років, коли вона встановила світовий рекорд й ще тривалий час перебувала серед еліти бар'єрного бігу.

Подібних історій у довгому спринті та бар’єрному бігу вистачає, і саме тому залишається інтрига, чи зможе Ткачук стабілізуватися після травм і ще раз вийти на рівень своїх найкращих виступів — як на Олімпіаді в Токіо чи у фіналі Діамантової ліги в Цюріху.